Триліський навчально-виховний комплекс


запам'ятати

 




Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Тема: Формування екологічної культури молодших школярів.

 

 

 Формування екологічної культури

 

                                                                                                                                                                         На допомогу колегам

Збиваючи з шовкових трав росу,

Задумайся, затамувавши подих;

Крім доброти, дарує нам природа

Себе й свою немеркнучу красу.

У таїні земної диво-вроди

Краса буття ніколи не вмира.

Заходьте в гості до її господи,

Лиш марно не топчіть її добра...

                                         Григорій Коваль

 

Вивчаючи нові підходи до формування екологічної культури було зібрано великий матеріал .Частину  систематизувала і впорядкувала  в даному посібнику

Підбір логічних ситуацій з екологічним змістом,народний календар «Від зими до зими»,вірші, загадки, прислів»я стануть у пригоді вчителям початкових класів та вихователям  дитячих садків

 

                                          Зміст

 Теоретична частина

    1.Формування екологічної культури молодших школярів.

   2. Правові аспекти екологічного виховання .

  3. Поради колегам  з екологічного виховання підростаючого покоління

 4. Методики « Фантазування « та « Мозковий штурм»

Практична частина

1.    Від зими до зими.

2.    Спостереження за природою.

3.    Птахи( пізнавальний віршований матеріал)

4.    Овочі.

5.    Прислів»я і приказки:-явища природи,

                                       –рослини,

                                            - звірі, птахи, риби,

                                               -свійські тварини,

                                               - людина і суспільство,

                                               - праця , майстерність

                                               - подорож

6.Прислів»я і приказки про тварин:   

 Звірі :вовк,лисиця,  заєць, їжак, рак, ведмідь

Комахи.

Птахи:ворона,сорока, соловей, ластівка, горобець, зозуля, лелека,сова,сич,пугач,орел ,сокіл

  7.Квіти рідної Землі.

  8. Зелений калейдоскоп.(Віолетта Дворецька)

  9. Квіти рідної Землі.(Леся Пронь)

 10.Абетка зеленої аптеки.( Н.Зубицька.)        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна початкова школа потребує нових підходів до формування теоретичних знань у молодших шко­лярів. Пріоритети надаються розвивальній функції навчання, самостійності та нестандартності думки. В умовах сьогодення потрібно формувати в учнів цілісність свідомості, структури мислення, що обу­мовлюють здатність до сприйняття сучасних науко­вих ідей та підходів до пояснення дійсності, форму­вання системи знань про природу, вмінь і навичок природодослідника. Тому одним із важливих на­прямів національної системи виховання є форму­вання екологічної культури, гармонійних відносин людини з природою, бо не можна відокремити наше життя від навколишнього середовища, в якому ми живемо, а тому не можна спокійно спостерігати, як це середовище стає все більш небезпечним для всьо­го живого. Проблема бережливого ставлення до природи, охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить актуаль­ною для нашого району, області зокрема, для України і для всієї планети в цілому. Необхідно яко­мога швидше виховати покоління людей з новим екологічним мисленням, які б свято берегли землю, ліс, воду, повітря, шанобливо і дбайливо ставились до природи.

Сучасна молодь вступає в життя в епоху не тільки бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції та демо­графічного вибуху. Дедалі більше забруднення атмо­сфери, гідросфери та літосфери, накопичення вели­чезних об'ємів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже всіх видів природ­них ресурсів привели до розвитку глобальної еко­логічної кризи. Біосфера сьогодні уже не спроможна самоочищуватися, саморегулюватися і самовідновлюватися - вона дедалі активніше деградує.

Людству загрожує загибель найближчими деся­тиліттями, якщо вона терміново не змінить свого ставлення до природи, не змінить стилю своєї  діяль­ності та існування, не переоцінить життєвих ціннос­тей. В цей час людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість. Настав час керуватися в наших діях правилами екологічного гу­манізму. Основна його ідея — людина є лише частиною природи й Космосу, із законами і силами яких вона по­винна рахуватися. Не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «цар   природи», а її невіддільною часткою.

Задовольняючи власні потреби, людина все мен­ше звертає увагу на шкоду, яку при цьому наносить природі; забуває, що вона сама - один із видів біо­сфери, не усвідомлює, що від нанесеної шкоди страждає передусім сама, страждають покоління, які житимуть далі.

Екологічна криза все більше нівечить природу на­шої країни. Загинули сотні малих річок, деградують Чорне й Азовське моря, перетворюються на стічні брудні «відстійники» дніпровські та дністровські водосховища, ставки, озера. Задихаються від про­мислових і транспортних забруднень міста, знищу­ються останні ліси, забруднюються та виснажуються орні землі. Як дамоклів меч нависла  над Україною Чорнобильська АЕС. Смертність населення України почала переважати народжуваність, тобто під загро­зою опинився генофонд нації.

Таке становище змусило уряд України в 1992 році визнати всю територію держави зоною екологічно­го лиха.

У сучасних умовах життя стають актуальними декілька стратегій вирішення екологічних проблем.

Переважна частина людства підтримує технологічну стратегію, що пропонує створення екологічно чис­того виробництва. Друга частина вбачає вихід із еко­логічної кризи у прийнятті природоохоронного за­конодавства державою.

В історичних джерелах йдеться, що українська ко­зацька старшина, керуючись бажанням зберегти надзвичайно багату рідну природу, видала низку на­казів та документів про охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, бра­коньєрства, хижацького винищення звірів та риби. Але на сьогодні такий захист природи перетво­рюється на «війну» між законодавцем-державою та людиною-виробником.

Основною причиною негативного віроломного впливу людей на навколишнє середовище є недо­статня освіченість та обізнаність в екологічних проб­лемах і наслідках бездумного втручання у природу, безвідповідальне ставлення до результатів своєї діяльності. Питання гармонійного співіснування людини і природи вимагає насамперед зміни самого суспільства, його свідомості, культури. Саме культу­ра дозволяє людству найдоцільніше і правильно ви­користати могутню силу розуму.

Екологічна культура — це специфічна частина за­гальної культури, що відображає характер та якісний рівень відносин між людиною, суспільством та приро­дою, безпосередньо пов'язаних із пізнанням, освоєнням та перетворенням природи.

Саме екологічна культура особистості передбачає усвідомлення нею закономірностей розвитку приро­ди і суспільства, розуміння того, що історія суспільства є наслідком історії природи, що природа становить першооснову існування людини.

Екологічну  культуру можна визначити через еко­логічний стиль життя і сумісні з ним матеріальні та духовні цінності.  Тому екологічну культуру слід ро­зуміти як рису всебічно розвинутої особистості, усвідомлення нею важливості своєї правильної по­ведінки у природному середовищі, сприйняття при­роди як національного суспільного багатства, розви­нуту здатність ґрунтуватися на природничо-наукові і гуманітарні знання при виборі рішення у відношенні до природи.

 

Вчені визначають такі основні складові екологічної культури:

* базові екологічні знання про середовище існу­вання людини, її здатність встановлювати виправ­дані взаємовідносини з природою через систему відповідних умінь і навичок;

* високий рівень екологічної свідомості - ор­ганічного сплаву знань, етичних установок та емоційно-естетичних переживань;

* екологічна етика, мораль, які й визначають став­лення людини до середовища існування, до суспільства і до себе.

Особливого значення на сучасному етапі набуває вміння прогнозувати віддалені наслідки втручання людини в природні взаємозв'язки, широкий погляд  на багатогранність цінностей природи, вміння підпорядковувати всі види своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, турбуватися про поліпшення навколишнього середовища, не до­пускати його руйнування і забруднення.

Змінити суспільну свідомість, формувати актив­ну позицію ставлення до екологічних проблем, підвищувати екологічну культуру суспільства мож­ливо тільки за наявності налагодженої, цілеспря­мованої, безперервної системи екологічної освіти і виховання.

У Концепції сталого розвитку України наголо­шується на важливому значенні підготовки грома­дян із високим рівнем екологічних знань, еко­логічної свідомості і культури у вирішенні не тільки екологічних, а й соціально-економічних проблем сучасної України.

Тому екологічна освіта здебільшого розглядається як цілісний педагогічний процес, у якому навчання і виховання не просто взаємопов'язані, а й взаємо-обумовлені.

Чітко визначити межі між екологічною освітою та екологічним вихованням неможливо. Але цілком зрозуміло, що дитині замало одних екологічних знань, щоб не зірвати рідкісну квітку чи не зламати гілку. Найглибших знань про особливості життя на планеті недостатньо керівнику підприємства, щоб не допустити негативного впливу його на оточуюче середовище. Не заохотять знання і вміння правиль­ної поведінки у природі інженера при розробці новітніх технологій не створити нового «реактора».

Потрібне глибоке усвідомлення природи як без­умовної цінності і важливої умови життя людства, усвідомлення себе як активної частинки цієї ж при­роди, розуміння свого впливу на неї. Недопустимою є одна тільки думка «що можу я один?».

Екологічна освіта повинна вирішувати такі завдання:

* формувати адекватні екологічні уявлення, тоб­то уявлення про взаємозв'язки в системі «людина-природа» і в самій природі, що дозволить особис­тості знати, що і як відбувається в природі, і як необхідно поводитися з огляду екологічної доцільності.

* формувати ставлення до природи, що визначає характер взаємодії з природою, її мотиви, готовність вибирати стратегію поведінки - стимулює еко­логічну доцільну діяльність.

* формувати систему умінь і навичок (технологій) і стратегій взаємодії з природою, що дозволяють діяти з огляду екологічної діяльності.

Чекати виконання всіх визначених завдань та до­сягнення основної мети екологічної освіти та вихо­вання можна тільки за наявності цілісної безперерв­ної екологічної освіти і виховання в Україні.

 

У системі екологічної освіти та виховання в Україні виділяють дві ланки — формальну і неформальну.

Формальна  здійснюється  загальною  системою освіти та охоплює дошкільну, шкільну, позашкіль­ну, професійно-технічну, вищу та післядипломн освіту. Неформальна має просвітницький характе і спрямована на формування екологічної свідомос і культури населення та здійснюється засобами ма сової інформації, громадськими екологічним і просвітницькими об'єднаннями, церквою тощо Та у дорослому віці можна говорити тільки про ко рекцію екологічної культури, в окремих випадках про її активізацію, але в жодному разі не про і формування.

Основи свідомості, мислення, знань і перекона закладаються в дитячому віці. Вони є базою для по дальшого формування особистості з усіма її якостями Тому формальна освіта, а головне — її початкові ланки є вирішальними у формуванні екологічної культур усього населення, у вирішенні екологічних пробле сучасності.

Дитина приходить до першого класу. У неї ще н сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси Тому завдання вчителя — сформувати мислення екологічну культуру кожного учня; навчити молоде по коління жити за законами природи; домогтися, що почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисам характеру кожної дитини.

Початкова школа відкриває неабиякі можливос для цього, бо саме тут закладаються підвалини інте лекту, структура мислення, а природна допитливіс" дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзви чайно сприятливі умови для екологічного виховання І найкращим помічником стає сама природа...

Природа годує, напуває, одягає людину, є джере­лом її фізичного здоров'я, морального благополуч­чя, етичної насолоди. Однак ми тривалий час стави­лись до неї по-споживацьки, не задумуючись над можливими негативними наслідками. А вони не за­барилися: грунти, водойми, повітряний басейн май же повсюдно стали забрудненими...

Виховне та освітнє значення природи важко пере­оцінити. Спілкування з нею робить усіх нас добрішими, щедрішими, гуманнішими, духовно багатшими.

Початкова школа — початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засво­єння екологічних знань. На цьому рівні навчання більш раціональними є естетичні, етичні та емоційні освітні методи, прямі контакти з природними ма­теріалами, із самою природою. Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, макси­мально наближеним до життя, а в навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості технічною інформацією, яку діти не можуть належ­ним чином сприйняти.

Основи екологічної культури (екологічного мислення, екологічної етики та моралі) закладаються в процесі навчально-виховної та позаурочної роботи, які зна­ходять відображення в основних видах діяльності молодших школярів - навчанні, праці, грі. З огляду на зазначене можна зробити висновки: • для того щоб діти краще знали і розуміли навко­лишній світ, мали уявлення про екологічні пробле­ми, варто озброїти їх науковими знаннями про при­роду (на уроках курсу «Я і Україна»),

• психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку потребують певного, особливого підходу до навчання і виховання, тому доцільними є використання ігор, казок, вікторин, розгадування ре­бусів, кросвордів, загадок, розв'язання ситуативних завдань екологічного змісту, проведення простих цікавих дослідів, організація практичної діяльності, проведення виховних заходів, екскурсій в природу.

Усе це навчає дітей бути небайдужими до природи, розвиває емоційний внутрішній світ, формує еко­логічну поведінку й етику, розвиває творчі здібності дітей; у свою чергу, творча діяльність одна з умов утвердження моральної гідності.

 

 

 

 

 

 

Правові аспекти екологічного виховання

 

В умовах сьогодення постали перед людством еко­логічні проблеми забруднення грунтів, повітря, во­дойм токсичними відходами, вимирання десятків видів рослин і тварин, озонові діри, збереження ге­нофонду та ін. Головною причиною усіх негараздів була і є людина. Не усвідомлюючи свого місця у нав­колишньому середовищі, вона шкодить насамперед собі, своїм нащадкам. Ось чому на сьогодні перед учителями та вихователями стоїть завдання еко­логічної освіти та виховання молоді, а починати потрібно з наймолодших школярів, враховуючи їх мо­рально-психологічні особливості. Діти цього періоду сприймають на віру все, сказане учителем. Вони більш емоційні, ближче до серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають.

Навчання та виховання повинні активізувати внутрішні можливості дитини. Тільки коли учень самостійно керує своєю поведінкою, мету еко­логічного виховання можна вважати досягнутою. Щоб навчитися контролювати свою поведінку, не­обхідно насамперед знати «екологічне право», тоб­то ті юридичні закони, які регулюють відносини людини і природи. Звичайно, не потрібно надавати учням професійну юридичну підготовку, адже еколого-правова культура є частиною загальної національної культури, сприяє формуванню світогляду, підвищує соціальну активність дітей, формує свідоме ставлення школярів до своїх прав та обов'язків. Саме це і є метою еколого-правового виховання: основні принципи екологічного законодавства повинні ста­ти власними переконаннями дітей, стати нормами повсякденного життя.

Правовиховна робота з молодшими школярами на уроках має свої особливості, які зумовлені змістом навчального матеріалу. Вся правова інформація по­дається частинами на кожному уроці відповідно до навчального матеріалу. Так, вивчаючи рослини, тва­рин, діти ознайомлюються з видами, які потребують охорони (особливо місцевими), умовами їх існування, причинами скорочення їх чисельності. Дізнаються про Червону книгу і самі складають Червону книгу рідного краю.

Червона книга - це список рідкісних видів тварин, рослин, грибів і таких, що перебувають під загрозою зникнення.

Молодші школярі мають зрозуміти, що і наша країна дбає про збереження рослин і тварин, тому і в нас є Червона книга України, куди занесено 923 ви­ди (майже 1000 рослин, тварин, грибів та інших рідкісних організмів). У Червоній книзі всі види рос­лин і тварин поділено на групи, які позначено різни­ми кольорами. Доцільно запитати учнів, що на їхню думку можуть означати ці кольори: чорний, черво­ний, жовтогарячий, жовтий, зелений. (Чорний — без­надія, червоний — небезпека, жовтогарячий — набли­ження небезпеки, жовтий — увага, зелений — надія на відновлення). Отже, зниклі види позначено чорним кольором (біла куріпка, тарпан — дикий кінь, тур — дикий бик, соболь); зникаючі види - червоним (ло­сось чорноморський, кіт лісовий, орел степовий, ховрах європейський); вразливі - жовтогарячим (махаон, тритон карпатський, лелека чорний, рись звичайна); відновлені види - зеленим кольором (зубр).

Варто звернутися до Конституції України. Учні повинні дізнатися, що головний закон нашої держа­ви - Конституція України - зобов'язує всіх людей «не заподіювати шкоди природі, відшкодовувати завдані ними збитки». Для кращого розуміння мож­на провести бесіду «Що означає - не заподіювати шкоди природі», в ході якої учні повинні усвідоми­ти, що замало просто не шкодити природі (не лама­ти гілки, не знищувати рослин, не вбивати тварин, не смітити), необхідно брати активну участь в її охо­роні і допомагати старшим у цій справі.

Школярі повинні усвідомити, що за порушення екологічного законодавства завжди повинна бути відповідальність - адміністративна чи кримінальна (штрафи, позбавлення волі тощо).

Варто враховувати, що сучасна система еко­логічного права не є ідеальною і постійно вдоскона­люється. Тому виховну роботу акцентувати потрібно саме на формуванні правової свідомості учнів, яка фор­мується на основі не тільки законів, а й поглядів, по­чуттів, переконань, які споконвічно були і залишаються найвищими духовними цінностями українського народу. Наприклад, згідно з народним світоглядом людина була невід'ємною від природи. За аналогією природи навіть вік людини порівнюється з певною порою ро­ку (дитинство — весна, молодість —літо тощо). Сим­волом свободи і гордості були і є для українців сокіл та орел, а також лебідь, чайка, зозуля. Багато високих поривань у нашій свідомості пов'язано з птахами. І все ж ми найбільше любимо лелек, що символізу­ють сімейний затишок, благополуччя, вірність своєму краю. Розорення їхніх гнізд вважали великим гріхом. Багато рослин теж стали народними симво­лами українців. Верби над ставом - традиційна прикмета кожного українського села. Недарма в народі кажуть: «Де срібліє вербиця, там хороша водиця», бо верба є природним фільтром. Саме це дерево позначає, де є вода в землі. На сухому місці верба не росте ніколи. З давніх-давен калина коло хати - найперша й найвизначніша ознака осел українця, символ рідної землі, батьківської хати невмирущості роду людського. Тому-то коло хати садять калину, щоб не переводився рід. Барвінок садили на могилах - на знак вічної пам'яті про по­мерлих, як символ безсмертя. Не обходилось без: барвінку й жодне весілля. Його вічнозеленими лис­точками заквітчували шлюбне вбрання нареченої, устеляли доріжку перед молодими, а разом з кетягами червоної калини прикрашали коровай. Ні весіллі барвінок - символ вірності і краси.

Виховуючи любов до рідної землі та дбайливе ставлення до неї, можна звернутися і до народної ле генди: «Колись давно Бог створив народи і кожном наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше ,але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли д Бога, а він у цей час молився, відтак вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати.

По якійсь хвилі Бог озирнувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до| нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера,  ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо будете її берегти,  то вона буде ваша, а ні - то ворога».

Пішли наші предки на ту землю, оселилися й живуть донині. А країну свою назвали Україною».

А будемо ми жити щасливо тільки тоді, коли будемо берегти природу рідного краю.

Навчально-виховний процес з огляду еколого-правової освіти та виховання потребує вдосконалення. Велике значення в цьому належить нам — вчителям, і мають бути для учнів взірцем бережливого ставлення до природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради колегам з екологічного виховання підростаючого покоління

 

*Зрозумійте серцем, що охорона природи через освіту - одне з головних завдань вчителя.

*Навчаючи берегти природу - вчіться берегти природу.

*Пам'ятайте, що особливе значення у форму­ванні гуманного ставлення до природи має приклад вчителя.

*Навчально-пізнавальну діяльність учнів в еко­логічному матеріалі будуйте в такій послідовності: цікаво -  знаю -  вмію.

*Розвивайте уявлення про цілісну картину всієї природи.

*Сприяйте усвідомленню учнем себе однією з інших рівноцінних складових природи.

*Найголовніше - вчіть дітей любити і розути природу.

*Використовуйте яскраві засоби емоційного рідного слова, переконливу мову цифр.

*Прищеплюйте елементарні трудові вмінні навички розумного природокористувача.

*Удосконалюйте екологію душі школярів.

*Впроваджуйте інтеграцію природничих знань на кожному уроці та виховному заході.

*Використовуйте особистий приклад до вирішен­ня екологічних проблем.

*Розвивайте естетичні почуття та здатність пере­живати духовні стани в процесі споглядання об'єктів природи.

*Викликайте у дітей співчуття, що спонукає до­помогти, захистити.

*Фотографуйте, малюйте факти  гуманного став­лення дітей та дорослих до природи.

*Сприяйте розвитку вміння висловлювати думку щодо суттєвих властивостей явищ живої природи.

*Активізуйте діяльність учнів, використовуючи інтерактивні навчальні ігри, засновані на взаємодії.

*Виховуйте прагнення до вчинків та дій, спрямо­ваних на збереження природних об'єктів.

*Використовуйте метод проектів, який виводить педагогічний процес зі стін школи в довкілля.

*Чітко сплануйте систему відповідних форм і ме­тодів організації виховних впливів формування еко­логічної свідомості.

 

    

 

Фантазування

 

Типові прийоми фантазування:

а)      інверсія або зробити навпаки: змінити властивості, дію, принцип, закон на протилежний;

б)      збільшення або зменшення об'єкта природи;

в)      прискорення чи уповільнення дії об'єкта або його властивостей;

г)      перервні процеси зробити безперервними чи навпаки;

ґ)         зміна середовища існування для певного об'єкта;

д)      надати живому об'єкту рис неживого та навпаки.
 

Завдання для фантазування:

1.Барліг ведмедя зменшився до розміру рукавич­ки. Як буде жити ведмідь?

2.Перенесемо зайця зі степу в море — як буде пе­ресуватися; чим живитися?

3.Поставите себе на місце тварини й передайте її відчуття.

        а)        Восени у лісі відбулися збори тварин «Хто як до зими готується...»;

        б)       Зустрілися їжак з білкою і розговорилися...

4.      Переплуталися мами та малята, придумайте спільні умови проживання - як будуть спілкуватися, як харчуватися?  як будуть жити собака із лошам?  ко­рова з кошеням?

5.      Ой, якби я мала (мав) крила...

6.      Що трапиться, якщо: в лісі не буде дерев? у ставку - води? на луках ростимуть лише дуби?

7.      Гриб виріс вищим ніж дерева, що буде?

8. Уяви себе грибом і передай свої почуття (мухо­мор, маслюки, білий гриб).

9. Гарячий вогонь став холодним (бо його намалю­вали на льоду).

 

10. Вовк став добрим (бо тепер він — травоїдна тварина).

11. Збільшуємо комара до величезних розмірів. Що трапиться?

12.    Риба живе в пустелі. Як вона видозміниться?

 

Мозковий штурм

Екологічне прогнозування

Він створений американським психологом А. Осборном у кінці 30-х років. Під час проведення моз­кового штурму створюються дві групи учасників: «генератори» та «експерти». На першому етапі про­ведення - генеруванні - заборонена будь-яка кри­тика, навіть невербальне несхвалення. Навпаки, кожну ідею варто розвивати, якою б абсурдною вона не здавалася. Хід штурму обов'язково записується вчителем.

На другому етапі - оцінці - кожна ідея піддається експертизі й вибираються оптимальні варіанти вирішення поставленої проблеми.

 

Теми для мозкового штурму:

Птаха зачинили в клітці. Як йому вибратися звідти?

Як прожити: рибі в лісі; ящірці в річці; черепасі на луці?

На Землі дерева майже не ростуть. Чому? Чим усе це закінчиться?

На Землі постійно світить Сонце. Що трапиться?

Повітря буде подаватися порціями. Як жити?

Що буде, коли в лісі зникнуть гриби?

Сонце перестало світити. Що станеться?

Живі організми мають особливість тільки розмно­жуватися. До чого це приведе?

Що станеться, коли всі термометри, баки, цистер­ни із ртуттю розіб'ються?

Вода перестала випаровуватися. Що станеться на Землі?

Птахи покинули ліс. До чого це приведе?

У сільському господарстві почали понад норму ви­користовувати отрутохімікати. Яких наслідків мож­на від цього чекати?

Що станеться, коли розтануть всі льодовики?

 

 

ЛОГІЧНІ СИТУАЦІЇ З ЕКОЛОГІЧНИМ ЗМІСТОМ

 

1.      Діти вийшли погуляти в сад. На кущах вони побачили чудернацьке павутиння. Малий Сергійко почав руйнувати його паличкою.

-        Не потрібно так робити. Від цього може залиши­тись без їжі павучок і з голоду загинути, - зупинила хлопчика мама.  

Як пояснити її слова?

Відповідь: Клейка павутина павука - це його домівка і комора. Комаха, потрапляючи туди, заплутується. Павук поспішає до неї та обгортає па­вутиною, де вона перетворюється на рідку їжу. Через деякий час павук зможе її випити, як напій.

 

2.      Стояли сильні морози. Увесь ставок біля лісникової хати покрився товстим шаром льоду. Старший лісничий взяв бур і почав робити ополонки.

-        Будете ловити рибу? - запитали його діти.

-        Ні, рятуватиму рибок, - відповів чоловік.

Як ополонки взимку рятують риб?

Відповідь: Рибі, як і людині, потрібно дихати для того, щоб жити. Проте, в той час, як ми вдихаємо кисень з повітря, риба бере його з води. Коли риба пливе, вона ковтає воду і пропускає її крізь отвори в голові - зябра. Кисень, що є у воді, поступає у кров риби саме через ці зябра. Товстий шар льоду збіднює кількість кисню у воді. Риба починає задихатись. Ополонки роблять для того, щоб поповнити воду киснем, щоб риби могли дихати.

 

3.      У нашої кішки народились чудернацькі кошенята. Мурка виявилась дуже дбайливою мамою. Вона весь час вилизує своїх кошенят від народження.

-        А навіщо це робить кішка? - запитала дівчинка у бабусі, - вони ж і так чистенькі.

А як думаєте ви?

Відповідь: Кішка весь час вилизує своїх кошенят, тому що шорстке облизування кошеняти змушує його роззявляти рот і дихати. Крім того, язик кішки висушує шерсть кошеняти, і йому стає тепліше.

 

4.      Настусі на день народження подарували двох папуг. Пташки були дуже гарні і весело виспівували. Дівчинка скликала своїх папуг подивитись на них. Всі були в захваті. Одна з подруг порадила Насті випустити папуг на волю, бо їм там будекраще.       

Поміркуйте - чи дослухатися поради подруги?

Відповідь: Кожній пташці краще на волі. Але ви­пускати в даній ситуації папуг не треба, бо вони не виживуть у нашій природній зоні й можуть загинути від холоду, хижих тварин. Дані папуги без допомоги людини жити не можуть. Але у тропіках таким папу­гам було б добре на волі, бо там їхнє природне сере­довище, їхня батьківщина.

 

5.      Біля нашого села протікає річка Дністер. Приємно відпочивати влітку на її березі. Одного разу хлопчики почали змагатись, хто кине камінчик далі у воду.

Поміркуйте, чи добре так робити?

Відповідь: Якщо кожен буде кидати в річку, що за­хоче, то дно може забруднитися. Незабаром воно підніметься, а це зменшить кількість води у річці. Зникає вода - гинуть риби, рослини, які без неї жи­ти не можуть. Відтак треба оберігати річку від за­бруднення.

 

6.      Діти відпочивали на галявині. На ній було багато квітів. Неподалік від Тараса й Ореста на ромашку сів великий різнобарвний метелик.

-        Давай зловимо його, - запропонував Тарас, -покажемо всім, який він гарний.

-        Не можна ловити метеликів, - відповів Орест.

Поміркуй, хто з хлопчиків був правий?

Відповідь: Метелик - дуже корисна комаха. Орест правильно зупинив Тараса. Ловити і знищувати ко­мах не можна. В нашій країні є закон про охорону тварин, зокрема й комах.

 

7.      Маленький Дмитрик із бабусею гуляли в парку. Біля них почала літати дуже низько маленька пташечка, яку можна було зловити руками. Хлопчик враз побіг за нею. Він вирішив забрати пташку додому, щоб вона пожила у них. Бабуся Дмитрика зупинила: «Цього робити не можна».

Чому так сказала бабуся?

Відповідь: Бабуся не дозволила внукові зловити пташечку, тому що бачила: це було пташенятко, яке ще вчиться літати. Доросла пташка - його мама -була неподалік. Пташеня виросте в лісі й буде при­носити користь, знищуючи шкідливих комах. А в будинку без відповідної їжі пташеня загинуло б.

 

8.      У школі оголосили трудовий десант. Всі учні дружно згрібали опале осіннє листя в кучі. Василько запропонував підпалити багаття. Але вчитель заборонив це робити.

Чому?

Відповідь: У нашій країні є закон, що забороняє забруднювати повітря. А дим його дуже забруднює. Листя потрібно згрібати і прикопувати землею. Во­но перегниє в землі і стане хорошим добривом для рослин.

 

9.      Одного вечора Оленка повернулась додому з коробочкою, в якій була маленька жабка.

- Хай жабка живе у нас, бо вона заблукала в траві і їй дуже самотньо, - сказала дівчинка мамі. Та мама заборонила залишати тваринку в квартирі.

Чому?

Відповідь: Жабка не зможе жити в квартирі. У неї пересохне шкіра, й вона зможе загинути. Жаби мо­жуть жити тільки у вологих місцях.

10.    Настала зима. Випав сніг. Він накрив усю землю білою ковдрою. Холодно і голодно стало пташкам. Володя і Петрик повісили на дереві годівничку.Туди вони насипали зернят, крихт хліба. Багато синичок і горобчиків підгодовувалось в короткий зимовий день. Та одного дня хлопчики забули поставити корм у годівничку. День був морозний. Голодні і замерзлі пташки прилетіли й нічого не знайшли в годівничці. Наступного дня хлопчики насипали зернят, але пташок прилетіло менше.

Чому?

Відповідь: Пташка, яка в зимові тріскучі морози не поїла хоч один день, може загинути від холоду. Зимовий день дуже короткий, і ті пташки, які уже звикли знаходити собі їжу в годівничці, не шука­ли інших місць, де можна було б знайти її. Ймовірно, що вони загинуть. Тому якщо постави­ли годівничку, треба обов'язково ставити корм щодня.

 

11.    Миколка підпушував землю біля кущів смородини і побачив на молодих пагонах тлю, яка обсіла їх повністю. Хлопчик почав струшувати її. Але це йому не вдалося зробити. На допомогу йому прийшов дідусь. Він приніс цілу жменю маленьких комашок і посадив їх на покручені пагінці. «Через деякий час тля зникне, її знищать ці жучки», - пояснив дідусь.

Що це за жучки?

Відповідь: Тлю поїдає жучок - сонечко. Сам жучок та його личинки дуже корисні, їх потрібно берегти.

 

12.    Люда поверталася зі школи. Дівчинка збирала різнобарвні листочки. На одному з них вона побачила жучка - сонечко. Школярка взяла його на долоню, але він не рухався. «Може, жучок загинув?» -подумала Люда.

Чи насправді це так?

Відповідь: Восени сонечка ховаються під листям і засинають на зиму. Навесні вони оживають, відкла­дають яєчка. З личинок виведуться молоді жучки, які будуть приносити велику користь рослинам  То­му дівчинці потрібно покласти його під кущик і на­крити листочками.

 

 

 

ГРА «ВІДГАДАЙ ТВАРИНУ ЗА її ДОМІВКОЮ»

 

Дерево - домівка для багатьох тварин. І всі вони цілком добре уживаються поруч. Назви цих тварин. (білка, метелик-аматида, кажан, дикі бджоли, пта­хи, комахи, їжак)

Рятується від перегріву в пустелі, економлячи енергію і позбавляючи себе від необхідності шукати їжу, в норі глибиною до 1 м і довжиною до З м. (мавська білка)

Домівка з твердого вапняка завжди знаходиться на цій тварині, (равлик-павлик)

Домівка зшивається з листя й будується у формі намету. При цьому голками і нитками слугують ли­чинки, що виділяють слизьку шовковисту нитку, яка надійно зшиває два листки, (мурахи-кравці)

Нора має двері з шовковими завісами, які мо­жуть відчинятися, зачинятися. Господар ховається за дверима, чатує на пролітаючих повз нього комах. (павук-ктенізіда)

Глиняні гнізда, що переважають зріст людини учетверо. В одному такому гнізді може жити 5 мільйонів господарів, (терміти)

Домівка розміщена у морській глибині, де панує цілковита темрява і страшенний холод. Для освітлення її тварина користується своїм власним освітленням, що знаходиться на довгому плавці у вигляді бульбашки, (морський чорт)

Домівка - клейка павутина у вигляді округлої сферичної форми, (павук)

 

Живе на далекій півночі. Робить барліг з льоду та снігу, (ведмідь)

На річках та біля джерел будують собі хатки з дрючків і багна. Під водою прокладають вхід до хат­ки, а всередині є окремі місця для сну і життя, (бобер)

Відкладає яйця в гнізді в глибокій норі на березі річки, (качконіс)

Домівка у вигляді малесенької чаші, яка склеєна слиною з кусочків кори, це гніздо робиться на ви­сокій гілці і вміщає в собі тільки одне яйце, (великий стриж)

Видовбане в старій, гнилій осиці дупло, що всте­лене стружкою, (дятел)

•        Його домівка - лісові зарослі й кущі, (глухар)

•        Глиняні горбики висотою до 45 см і діаметром 40 см, з камерами для яєць у верхній частині. (фламінго)

Гніздо у вигляді глиняної печі, розміщене на верхівках стовпів. Вага домівки може досягати 9 кг. (пташка-гнилівка)

У найглухіших куточках Карпат, під вивернутим деревом, старим пнем, у густому молодняку влашто­вує собі житло, яке вистелює гілками смереки та ялиці, мохом, листям, а вхід закриває верхівками молодих дерев, (ведмідь)

Домівка найчастіше розміщена під дахом бу­динків. Вона зроблена з гілочок, глини, багна. (ластівка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Січень січе, лютий лютує,

Березень плаче, квітень квітує.

Травень під ноги стеле травицю,

Червень складає сіно в копиці.

Липень медовий бджілок чарує,

Серпень булки діткам дарує.

Вересень трусить груші в садочку,

Жовтень гаптує клену сорочку.

Йде листопад, застеля килими,

Грудень надходить — Початок зими

                                                         

 

 

 

 

 

                          

 

                                        ЗИМА

        

Назва останнього місяця у нашому календарі — "гру­день" — зустрічається вже на початку XV століття і свід­чить про стан доріг. Вони затверділи після листопадових дощів і відлиг, вкрилися грудками мерзлого грунту. Наші прадіди охрестили грудень студенем, студенцем, хмуренем, підберихою (колись о цій порі селяни почали підбирати по засіках те, що надбали за літо та осінь), молодою зимою, санною колією.

Російська назва "декабрь" походить від давньоримської "децембер", тобто "десятий" (таким був цей місяць у календарі давніх римлян).

Січень у народі має назви: просинець (після похмурих днів грудня небо стає більш синім і прозорим), студен, сніжень, корінник зими, маківка зими, середульший, ранок року тощо. До календаря місяць увійшов як январь (від лат. — януаріус) — місяць миру. Древні римляни вірили, що перший день (місяць) року визначає життя людини на весь рік.

Лютий через свою непостійність, двуликість одержав у народі назви: сніжень (як і попередній місяць), крутень (за віхоли), межень (колись відсікав, відмежовував старий рік від нового), бокогрій, криводоріг, зимобор, казибрід (від слова "казитися").

Зима прийшла.
Холодними руками
Скувала ріки і ставки,
Заслала ниви килимами,
 До сіл засипала стежки.

                                                 Олександр Олесь

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Грудень

                                   

  Який перший день грудня, така й уся зима буде.

 

Ой зима, зима, зима!

Веселіш пори нема!

Гірки, сани, гомін, сміх,

Синій вечір, білий сніг.

Дітлахи на ковзанах.

Скільки радості в очах!

 

 

Осінь минула. Пішов сумний листопад. Та ось прийшов Грудень: беручкий і завзятий, він враз знай­шов собі роботу — сховав під кригою річки та озера, вкрив пухнастим інеєм дерева. Заморозив Грудень розтовчені шляхи, зробив грудку з кожної купочки землі, заморозив поля і луки, щоб сніг, який випаде, не танув, а лежав довго, щоб усі, хто мерзне, сховали­ся під м'якою білою ковдрою.

Грудень дає мало сонячних днів. Частіше стоїть непривітна, похмура й холодна погода. Тож звуть цей місяць інколи: хмурень, студень, ворота зими. До по­чатку грудня земля ще не встигла повністю охолону­ти. Своє тепло вона віддає повітрю. Тому нерідко пер­ший сніг змінюється відлигою, потім морозом. Спо­чатку сніг падає легесенький і пухнастий. Та полежав­ши кілька днів, він ущільнюється, стає міцним і твер­дим.

Скорочується і скорочується день. Сонечко з'яв­ляється все рідше і все менше тепла і світла посилає на Землю.

На 22-25 грудня припадають найкоротші дні року. їх звуть у народі сонцеворотом. Після 25 грудня день по­чинає збільшуватися.

На поріг ступив останній місяць року, перший місяць зими. Багато прикметних днів для визначення погоди пов'язано з цим місяцем.

 

СВЯТА

4 грудня — Введення в храм пресвятої Богородиці, третя Пречиста.

                    Як буде на Введення в сліді вода, то на Юрія (6 травня) — трава.

7 грудня — Катерини. На святу Катерину ховайся під перину.

                    Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.

                   Як на Катерину холодно, то буде голодно

9 грудня — Юрія.

                   Який день на Юрія — така і зима.

13 грудня — Андрія (Калита). На Андрія треба кожуха-добродія

                   Як вода на річці тиха — на рівну зиму, шумовита — на завірюху.

                    Як в день йшов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.

                     Як до цього дня сніг не випав — зима бу­де теплою, а як з'явився —

                   довгою і холод­ною.

14 грудня — День святого пророка Наума.

                    Прийшов Наум — пора братися за ум.

17     грудня — Варвари.

         Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонли­вим.

         Яка погода на Варвару, така і на Різдво.

18     грудня — Сави.

         Сави дня прибавили.

19 грудня — Миколи.

                     Після Миколи пшениця вкриє поле.

                    Варвара постелить, Сава погладить, стукне.

                       Хвали зиму після Миколи.

22 грудня — Ганни.

                    Прийшли Ганни — сідай в сани.

                    Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня. )

                  . Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки

25 грудня — Спиридона.

                      Якщо на Спиридона ніч ясна, то зима буде холод­на, а літо тепле.

                      На Спиридона дня прибуде на макове зерня.

 

ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР

 

* Великий лапатий сніг — на погоду і відлигу.

* Птахи перед потеплінням сідають на нижні гілки дерев.

* Собака качається по землі — на сніг.

 *Якщо взимку ранкова зоря гас­не — на холод, а коли вечірня рап­тово згоряє — на відлигу.

 * Дим без вітру стелиться по землі — випаде сніг або потепліє.

* Починають «плакати» вікна — зменшиться тиск і потепліє.

*Кіт шкрябає підлогу — на вітер і завірюху, дере стіну — на негоду, лежить черевцем догори —  на відлигу, згорнеться в клубочок і вткнеться писком в лап­ки — на мороз.

* Взимку кінь лягає на землю — перед снігопадом, а пе­ревертається через спину — на відлигу.

* Яскраві зірки взимку — на мороз.

 * Якщо ворона вранці сидить на верхівці дерева й кар­кає — бути хурделиці.

* Кімнатні птахи мовчать перед заметіллю.

* Сова кричить — холод накликає. 

 * Хмари пливуть низько — буде холодно, а проти вітру — чекай снігу.

 * Якщо навколо сонця або місяця видно коло — че­кай морозу.

 * Дим піднімається прямо вгору — на мороз.

 * Горобці поховалися — на мороз або завірюху.

                                                                     

  Січень                          

У перші дні січня щасливій нашій дітворі приносить щедрі дарунки казковий Дідусь Мороз. На нього чекають у кожній оселі. Після грудня йде січень — другий син матері-зими. Весь у неньку. І вподобання і вда­ча. Тому і назва його пов'язана з сильними сікучими морозами, які найчастіше припадають на цей час.

 Прислів'я:

«Січень січе, лютий студить».

«Хмари пливуть проти вітру — перед снігом».

«Хмари пливуть низько — на холод».

 Першого січня варто постежити за своєю поведінкою.  Народна мудрість говорить:

«Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш». Першого числа першого місяця нового року на нас і на все, що нас оточує, діє так звана «магія першого дня».

Саме тому італійці, наприклад, говорять, що 1 січня треба як­найбільше веселитися. А в Румунії в цей день прийнято імітувати всі роботи, що мають бути в прийдешньому році. Хочете, щоб у наступному році було багато грошей, рахуйте їх 1 січня, і переко-себе, що у вас їх кури не клюють — і фінансовий успіх вам забезпечений.

1 січня не можна гніватися, сваритися. До цього дня треба розрахуватися з усіма боргами, як це здавна роблять британці, — тоді в новому році у  вас їх не буде! Велика магія першого дня дозволяє вам залишити в минулому все найгірше, що накопичилося у вас за рік. Так що залишимо в  році, що минає, усі проблеми і негаразди і вступимо в Новий рік з надією на краще!

 

 

СВЯТА

 

«Застеляйте столи та все килимами.

 Та кладіть калачі з ярої пшениці.

 Бо прийдуть до тебе три празники в гості».

Ой перший же празник — святе Різдво — 7 січня.

'А другий же празник — святого Василя — 14 січня.

А третій же празник — святе Водохреща — 19 січня.

 Святий вечір (6 січня). Місячна ніч — врожай на баштани та горох.

                                      Сніг іде — врожай       на яблука.

Різдво (7 січня). Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче.

Меланки (13 січня). Якщо на Меланки відлига, то чекати  теплого літа.

Старий Новий рік (14 січня). На Новий рік него­да — буде в полі урода.

Старий рік у ноги — Новий біля порога.

Голодна кутя (18 січня). Якщо на голодний вечір тепло, то вродить гречка.

 

ПРИКМЕТИ 

 

 * Якщо на Новий рік рівно ви­пав сніг, то врожай озимини і яри-ни буде однаковим.

 *      Ворони купаються — до него­ди, каркають — на морози, гурта­ми літають — на снігопад, сідають на землю — до відлиги, а вмощу­ються на нижніх гілках дерев — на вітер.

 *Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася — бути хуртовині.

* Тетеруки зариваються у сніг — похолоднішає, а коли перелітають з полів у глиб лісу — на завірюху.

* Гусак стоїть на одній лапці, та ще й ховає голову під крило — на мороз.

 

* Якщо миші вилазять з-під снігової ковдри і бігають по снігу — незабаром потеплішає.

* Кінь лягає долі й перекидається з одного боку на інший — на хуртовину.

* Місяць на небі яскравий — до ясної погоди, блідий і ледь покритий туманцем — на сніг.

 

 *  Зоряна ніч перед Різдвом — буде врожайний рік.

 * Той, хто спить перед Різдвом, проспить.царство небесне.

  * Якщо зварена кутя виходить з верхом — будуть високі стоги сіна

 

ЦІКАВИНКИ

--Під час зимової сплячки у їжаків поступово зменшуються запаси жиру.

—Птахів захищає від холоду настовбурчене пір'я.

- Бігти по снігу зайцеві-білякові допомагає пружне хутро на лапах, яке виростає до зими.

                                          

 

 

 

Лютий

 

Другий місяць зветься лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі

Панувала вік зима,

Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі,

Гульк — уже й струмок тече!

Лютий враз як зарегоче,

Знов морозом припече.

Та як здійме враз хуртечу,

Як засипле снігом дах,

Люди добре топлять печі,

Щоб не мерзнути в хатах.

Та здаля вже крок за кроком

Йде весна, веселий час

І розгніваний до строку

Лютий геть тіка від нас.

ЗАГАДКА

Стало біло навкруги,

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Воду сковую в льоди.

В дружбі з дітьми я всіма,

Здогадались! Я — ... (Зима).

• Хто малюнок на вікні   

   Уночі зробив мені? (Мороз)

 

ПРИСЛІВ'Я

•Лютий виганяє ковалів з гути.

•Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів.

•Лютневі прикмети: метелиці та замети.

 

СВЯТА

 Стрітення (15 лютого). Зима з Літом зустрічаються

     Коли на Громовицю півень нап'ється водиці,

      то на Юрія (6 травня) кінь напасеться травиці.

 На  Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб  до плуга.

Хоми Весногрія (21 лютого). Прийшов Хома, вважай — зими нема.

Власа (24 лютого). Прийшов Влас — з печі злазь.

                               Свято пов'язане з домашніми тваринами

 Касьяна (29 лютого). День цей  вва­жається найнещасливішим,  найстра хітливішим, бо     пе­ребуває    під вла­дою   мстивого святого, якого не скрізь,  на­віть,  вважають святим.

         На  Касьяна не виходь до схід сонця, бо  біда буде.

 

 

   Прикмети

* Монотонно шумить зимовий ліс — на тепло.

* Хмари   йдуть  низько  —  до відлиги.

* Хоч і вітряно, але хмари йдуть навпроти, — вночі випаде сніг.

* Удосвіта іній вкрив дерева — вдень не йтиме сніг.

* Сухі ялинкові гілки згинаються — на хуртовину, розп­рямляються — на гожу днину.

* У морозяний день вода виступає поверх льоду — нев­довзі настане відлига.

 * Лунко потріскує лід — на міцний мороз.

* Півні ввечері розкукурікалися — на переміну погоди.

* Свійські свині згрібають барліг і ховаються у нього — перед великим морозом.

* Голуби туркочуть — тепло віщують.

* Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то кор­ми відмітає.

* Як на Стрітення капає зі стріхи — не найдеться з літа потіхи.

 * Як на Стрітення півень нап'ється води, то хлібо­роб набереться біди.

 

 

.

 Спостереження взимку.

 

  Тема: Перші сніжинки

  Мета. Дати дітям перші уявлення про зимові опади. Вчити спостерігати за явищами природи, фантазувати, збагачувати свою мову новими словами, писати казки. Виховувати любов до природи.

Місце проведення: подвір'я 

Одного осіннього дня на подвір'ї несподівано почали кружляти сніжинки. Великі, легенькі. Весело літали вони  в повітрі,  ніби танцювали.  Так народилася наступна    сторінка    «Книги    рідної природи».

—     Діти, відгадайте загадку.

Біле, як сорочка.

Пухнасте, як квочка.

Крил не має,

А гарно літає.

Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніг)

Чому ви думаєте, що це сніг? (Бо біле, як сорочка, пухнасте; крил не має, але гарно літає; сонця боїться...)

Правильно. Ви мене переконали. А яка ж зараз пора року? (Кінець осені)

Чи не здається вам, що ней день приблукав до нас із якоїсь іншої пори? А з якої? (Із зими. Бо сніг йде тиьки взимку). Давайте подивимось, які ж ці перші вісники зими — сніжинки. (Пухнасті, великі, биі-білі; ле­генькі,   як   пушинка;   летять групками, бо ще бояться всього) На кого вони схожі? (На білі мухи, білі пташенята, метелики, пух...)

Звідки ж вони прилетіли? (З неба) Подивіться, яке небо? (Похмуре, сердите, непривітне.  По ньому пливуть темно-сірі хмарки і сиплять снігом)

Вчитель пропонує вихованцям послухати рядки з вірша М. Т. Рильського.

Білі мухи налетіли,

Все подвір'я стало біле.

Не злічити білих мух,

Що летять, неначе пух.

— Що нагадують сніжинки? Яку картину ви уявляєте, слухаючи поезію? Діти, підставте рукавичку і спіймайте сніжинку, подивіться не неї. Скажіть, яка вона. (Всі вони візерунчасті, різної форми, схожі на срібні зірочки) А тепер зробіть так, щоб сніжинка сіла вам на руку. Що замість неї лишилося? (Крапелька водички) Тож із чого утворилась сніжинка? (З води)

- Хто ж її викував?  (Мороз) Як же це відбувається? (Хмаринка пустить крапельку на землю погуляти або землю напоїти, а мороз — тут як тут. Відразу, ще в повітрі, заморозить і викує з неї чарівну зірку) Подивіться: сідають сніжинки. Де ж вони діваються на землі?  (Вони тануть і входять у землю, напувають її)

А як ви думаєте, добре це чи погано? (Добре. Землі потрібна  вода  для майбутнього  врожаю.  Напоять сніжинки землю вдосталь, прикриють теплою пуховою ковдрою, і хай вона собі спочиває у сні)

— А чому сніжинки тануть на землі? (Бо земля ще тепла. Мороз до неї ще не дійшов)

 

-Де швидше тане сніг: на землі чи на ялинці? (На землі)

—Діти, подивіться навколо. Чи не здається вам, що ми потрапили у казку? Що роблять сніжинки? (Танцюють. Кружляють у танці. Літають своїми маленькими криль­цями) Давайте уявимо, що ми сні­жинки, і політаємо, покружляємо.

(Діти ведуть хоровод, співають пісню на слова М. Вороного «Білесенькі сніжиночки»).

 

 

 

Тема: Пташки взимку

 

Мета. Ознайомити дітей із зимуючими пташками. Формувати вміння помічати характерні особливості спостережуваних явищ природи. Вчити будувати казки, розповіді за враженнями від побаченого.

І. Вступна бесіда. Повідомлення теми уроку.

Відгадайте загадку:

Сніг на полях,

лід на річках,

віхола гуляє.

Коли це буває? (Взимку)

 -За якими прикметами ми з вами пізнаємо зиму? (Дні стали коротші, а ночі довші; земля вкрилася білим снігом; мороз за щічки шипає; пташки відлетіли, і не чути їхнього співу, тільки інколи бачиш, як сваряться горобчики...)

 

II. Актуалізація знань про зимуючих пташок.

—     Кому взимку живеться найважче? Чому?

—     Птахи — наші друзі. Чому? (Бо вони знищують комах, зерна бур'янів, очищають природу від шкідників)

Правильно. Птахів здавна називають санітарами лісів, полів.

Синичка — з'їдає за день комах стільки, скільки важить сама. Шпак — тільки за сніданок поїдає 50—60 комах. Ластівка — за літо з'їдає до мільйона комах. Ось чому нам треба бережливо ставитися до пташок.

  Розгляд малюнків зимових пташок, їх стислі описи.

• Синичку ми пізнаємо по жовтих грудях.

Горобчик — сіренький, метушливий, часто заглядає до нас у кімнату.

Снігур прилітає з першим снігом. У нього червоні груди.

Дятел має довгий хвіст, міцний дзьоб, червону латочку на голові та біля хвостика.

Сорока — білобока, чорний хвостик і голівка.

Ворона — чорна.

Зараз ми підемо на природу, поспостерігаємо за нашими пернатими друзями. Подивимося, де їх більше — в парку чи біля людських осель. Подумаємо: чому?

Спочатку підійдемо до нашої годівнички, а потім у парк. Тільки, коли будемо йти, не треба кричати, щоб не сполохати пташок. Тоді ми побачимо і почуємо багато цікавого.

1.      Біля пташиної їдальні

—     Які пташки прилетіли пообідати? Що любить синичка? А горобчик? Снігур?

—     У парку розпізнаємо пташок і говоримо про них.

2.      Читання віршів, відгадування загадок для
актуалізації чуттєвого досвіду уяви дітей.

—     Народ склав багато загадок про пташок. Спробуйте їх відгадати. Поясніть, чому ви так думаєте.

Біла латка, чорна латка по березі скаче. (Сорока)

Маленький хлопчик у сірій свитині по дворах літає, крихти збирає. (Горобець)

В'ється,  стука молоток, поправляє ним сучок. (Дятел)

3.      Виразне читання вірша.

Дятлова кузня

У дятловій кузні гаряча пора.

Дятлова кузня стоїть край двора.

Дятел невтомно працює щодня —

Така роботяща у нього рідня,

Вчився він змалку так працювать,

Щоб шкідників з-під кори добувать.

(М. Сингаївський)

—     Чому вірш названо «Дятлова кузня»?

Чим ближче до житла людей, тим частіше зустрі­чаються пташки. А в глибині парку їх майже немає. Чому?

Розглянемо горобчиків, синичок, дятла та снігурів.

IV. Складіть казку, хто про що хоче.

У казках всі пташки та звірі розмовляють. З ними може статися якась пригода. Вам на допомогу прийдуть ці слова:

Синичка-невеличка, жовтогрудочка, трудівниця. Со-рока-білобока. Дятлик-ковалик і лікар-трудівник. Снігур у червоній сорочечці. Горобчик-молодець.

(Казки дітей оформлюються як рукописний ілюстро­ваний журнал).

 

Чому сорока будує кілька хатинок

Не за високими горами, не за глибокими морями, а в темному лісі жила-була Сорока-білобока. Мала вона діток маленьких у своїй хатинці.

Та одного разу, десь узявся дикий Кіт. Захотів він поласувати пташенятами. Довідалася про це Сорока. Забрала вона своїх діток і втекла. З тих пір сорока будує кілька хатинок, щоб було де сховатися.

 

 

 

Чому у снігура червоні грудці?

Жив собі Снігур. Захотілося йому долетіти до сонця. Вирушив у дорогу. Подивилося Сонце на сміливця, здивувалося. Як посмів зимовий птах до небесного світла дібратися!

Виставило Сонце свої вогняні стріли. Запалило грудці Снігуреві. Не пустило вище.

З тих пір Снігурі червоні грудці мають.

Чому Дятлик вистукує своїм молоточком?

Пішов одного разу я до лісу. Зустрів там Дятлика. Він^ до мене привітався. Я теж до нього привітався. Потім він мені заспівав пісеньку «Ой у полі два дубки». Послухав я його і сказав: людина славиться не лише піснями, а й своєю роботою.

З тих пір Дятел майже не співає, а все вистукує своїм молоточком, рятує дерева від шкідників.

Міцну дружбу ніякий мороз не заморозить!

Жив-був Дятел. Одного разу він зустрів Ворону і каже:

-Давай дружити!

-Давай! — погодилася та.

Дятел хатки будує, а Ворона йому допомагає.

Не стерпів Мороз. Ворону вирішив заморозити. Дятлик дізнався про злі наміри Мороза. Він вчасно заховав Ворону у дупло. Міцну дружбу ніякий мороз не заморозить.

 

Справжні друзі

Сиділа Синичка у лісі, колихала своє пташенятко. Побачив Дятлик, що хатка в неї зовсім розламалася. Взяв у руку сокирку і збудував Синиці нову хатинку. Подякувала пташка своєму другові і весело заспівала: ці-зі-цізі-ці!

Виглянуло Сонечко, посміхнулося. Хмарка кинула сніжком. А Мороз дихнув холодом. Та Синичці не страшно. Справжні друзі не залишають у біді.

 

Дружба з синичкою

Зустрів я одного разу Синичку. Привітався до неї , а вона мені заспівала пісню. А потім розповіла, що зібралася в теплий край летіти. Не хотілося мені розлучатися з Синичкою. Вона й залишилася. Я їй годівничку зробив біля віконечка. Підгодовую її, а вона мою яблуньку стереже.

 

 

 

 

 

 

Весна

 

Була весна, весела,щедра, мила,

Промінням слала,сипала квітки,

Вона літала хутко, мов стокрила,

За нею в слід співучії пташки!

Леся Українка

Початок року у народному календарі повязаний із початком сільськогосподарських робіт, із сезонними змінами у природі.Тому рік розпочинала весна і весняні місяці, які символізували пробудження  природи , початок нового життя.

У назві кожного місяцяроку народ відображав зміни у природі , які спостерігав , та види робіт, які він виконував у цей час.

 

Березень своє перше імя – маріус- одержав на честь бога пастухів і хліборобів Марса.Наші предки називали його сухій ,березень ( починається сокорух у березні), березоль , марець.

•    Квітень ( апріль)своєю назвою зобовязаний латинському слову «аперіре» (відчиняти, відкривати) В українській літературі вона з'явилася у XVI ст., а у побуті — значно раніше. Вживались також такі назви: апріль, цвітень, красенець (краснець), квітень, водолій, дзюрчальник, снігогін.

Травень — це сезон цвітіння трав і квітів. На Україні він мав і іншу назву — май (від імені римської богині природи Майї). В народі побутують такі назви: соловейків, росяник, грозовик, дощовик, зеленошумний, п'янкий

 

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ ЩОДО ЗАВБАЧЕННЯ ПОГОДИ НАВЕСНІ

•    Качки прилетіли гладкі й угодовані — буде довга і холодна весна.

•    Ранній приліт жайворонків — на теплу весну.

•    Якщо гуси високо летять — води буде багато, а якщо низько — мало.

 

•     Ворони купаються ранньою весною — до тепла.

•     Чайка з'явилася — незабаром крига скресне.

•     Журавель прилетів — скоро лід зійде.

•     Побачив шпака — знай: весна біля порога.

•     Жайворонок з'явився — до тепла, а зяблик — до холоду.

•     Ранній обліт бджіл — на красну весну.

•     Червоний колір місяця у березні — ознака швидкого похолодання, посилення вітру, але ненадовго.

•     Сніг навесні тане з північної сторони мурашника — літо буде тепле.

•     Тополя пізно розвивається — літо буде дощовим, і навпаки.

•     Тільки-но з'явилися підсніжники — час висівати в хаті на розсаду овочі та квіти.

•     Якщо рання весна щедрить інеєм — па хорошу погоду.

•     Якщо в березні лежить сніг за видалинками — врожай па городину і ярину.

•     У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

•     У квітні вітер із південного заходу — чекай тривалої погоди.

•     Якщо у квітні кропивниця сідає на вулики — буде медовий місяць.

•     Чим більше соку в березі, тим кращий врожай.

•     Гроза на початку квітня — на тепле літо.

•     Коли на Юра (6.05) дощ і грім, то буде радість лю­дям усім.

•     Після Олени (3.06) панує зелений.

•     Хрущів багато — на посуху.

•     На який бік спинами лягають коні і корови — звідти жди віт Ластівка прилетіла — скоро грім загримить.

•     Перший весняний грім — на ясний день.

•     Перед негодою гусінь не залишає гнізда.

 

 

Подобається